Однажды мне рассказали историю о незрячей девушки, которая очень хотела видеть. И какой ответ она получила на свою просьбу об исцелении. Дело было так: сидя теплым летним вечером на скамейке у своего дома, девушка наслаждалась удивительным творением Бога. Её уши ловили каждый звук происходящего вокруг. Но одно лишь не могла - разглядеть всё это. И от огромный тоски, её глаза наполнились и по щекам потекли слёзы. А губы прошептали: \"Боже насколько чудно Ты все создал, а я ... я не могу это видеть! Господи, почему я?\" И в этой тишине полилась горячая молитва прошения о милости...
Но вдруг в своём сознании она услышала нежный голос: \"А для чего ты хочешь видеть? Ведь видишь гораздо больше чем те, которые имеют зрячая глаза. Ты видишь Мою любовь и заботу, а они никогда в полной мере не увидят и не ощутят то, что даю им Я\".
Скажу вам честно, этот ответ заставил задуматься и меня. Мы словно маленькие дети, часто просим в Бога: \"Дай! Хочу!\". Но как часто мы помышляем о том, действительно ли просимое нам так нужно? Может когда осознаем настоящую причину, к примеру, как эта девушка. Видеть, не просто чтобы видеть, но стать \"Живым свидетельством могущества Творца\" - тогда и получим желаемое исцеление. Пред тем приложив усилие, и имея веру, хоть с горчичное зерно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
